Вступ
Освіта – найважливіше із земних благ, якщо вона найвищої якості. Інакше – вона абсолютно не потрібна.
Р. Кіплінг
Школа майбутнього стоїть перед історичним викликом ХХІ століття – необхідністю формування нового типу мислення, свідомості, розуміння людиною свого місця в суспільстві та житті. Бути людиною – означає стати нею, і це нескінченний процес самотворення, самобудівництва, пізнання своєї сутності. Навчитися мистецтву життя – означає оволодіти вмінням і високою майстерністю у творчій побудові свого життя, що базується на глибокому його знанні, розвиненій самосвідомості, оволодінні технікою програмування, конструювання і здійснення життя як індивідуально – особистісного проекту.
В освіті, як і в будь-якій іншій галузі людської діяльності, час від часу з’являються поняття, які визначають сутність її найактуальніших проблем: інновації, парадигми, технології, профільне навчання, компетентність, незалежне тестування, школа майбутнього... Йде природний процес пошуку, коли нове спершу осмислюється, порівнюється з минулим (уже відомим), а далі проектується.
Як спроектувати школу майбутнього? Якою їй бути?
Основними рисами її повинні бути: демократичність, тобто оптимальне залучення всіх суб’єктів навчального процесу до розв’язання поставлених проблем, до виконання спільних рішень; відкритість, що забезпечується широкою участю в діяльності школи громадських організацій, колективних органів управління у формі загальних зборів, педагогічної, опікунської та науково-методичної рад.
Не може бути майбутнього без сучасного і навіть минулого.
Олишівська ЗОШ І-ІІІ ступенів це звичайна сільська школа Чернігівського району, в якій навчається 190 учнів, працює 22 вчителі (7 мають вищу кваліфікаційну категорію, 14 – І, 1-ІІ; 1 – вчитель-методист, 2 – мають звання «старший вчитель», 2 – відмінники освіти). Селище Олишівка розташоване за 40 км від районного центру. А це створює певні незручності для учнів, адже вони не мають можливості відвідувати гуртки району та області тому, що не можна організувати підвіз дітей через відсутність транспорту. Отже, організація навчально-виховного процесу покладена на педагогічний колектив школи. Також в сільській школі важко створити сучасну матеріально-технічну базу навчального процесу, немає паралельних класів. Але, не дивлячись на це, наші учні мають гарні знання. Випускники школи кожного року нагороджуються золотими та срібними медалями за високі досягнення у навчанні і вступають до ВНЗ.
Кількість медалістів за останні три роки
Кількість випускників, які вступили до ВНЗ
Школа ХХІ століття – школа компетентної, відповідальної людини,
а значить – переходу до комптентнісної освіти. Компетентне ставлення особистості до життя – означає потребу в самопізнанні, саморозумінні, самовдосконаленні в різних видах діяльності, відповідального ставлення до життя. Р.Т. Кіосакі писав: „Освіта, яка не вчить жити успішно в сучасному світі, не має ніякої цінності. Кожен із нас приходить у життя з природженою здатністю жити щасливо й успішно. А ми повинні збагатити цю здатність знаннями і навичками, які б допомогли нам її реалізувати якомога ефективніше”.
Пошук ефективної відповіді на виклики часу вимагає від нас окреслення шляхів модернізації освіти і об’єднання зусиль суспільства, спрямованих на практичну реалізацію ефективної політики розвитку людини. Це зрештою має привести до покращення якості життя українців, накопичення й примноження інтелектуального капіталу нашої країни. Тому важливим завданням усього освітнього співтовариства є генерування освітньої політики, яка розуміється не як галузева політика Міністерства освіти і науки України, а як загальнонаціональна суспільна стратегія.
Виходячи з цього, педагогічний колектив школи визначив такі завдання:
1. Вивчення та впровадження компетентнісного підходу до навчання та виховання учнів.
2. Розвиток та удосконалення вмінь учнів формулювати цілі власної діяльності та робити висновки за її результатами.
3. Формування загальнонавчальних вмінь учнів як основу самоосвітньої діяльності, стимулювання пізнавального інтересу учнів.
4. Цілеспрямована спільна робота педагогічного колективу над підвищенням рівня навчальних досягнень учнів з усіх навчальних предметів.
5. Удосконалювати систему громадянського виховання учнів, утвердження учнівського самоврядування.
Концепція розвитку
Олишівської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Чернігівського району Чернігівської області
І. Вихідні положення концепції
Масштабність та новизна історичних викликів ХХІ століття обумовлюють необхідність прогнозування інноваційного розвитку шкільної освіти, забезпечення кардинальних змін у змістових, технологічних, управлінських домінантах 12-річної школи, спрямованих на виховання конкурентноздатної, компетентної, соціально мобільної особистості.
Пріоритетні напрями інноваційного розвитку 12-річної школи означені в Концепції Державної цільової соціальної програми «Школа майбутнього» (2007-2010 р.). «В Україні, - зазначено в Концепції, - повинні забезпечуватися прискорений інноваційний розвиток освіти, а також створюватися умови для розвитку, самоспостереження та реалізації особистості впродовж життя. Особливої актуальності набувають проблеми створення інноваційного освітнього простору шкільної освіти України, наукового супроводу розроблення та апробації прогностичних моделей інноваційного розвитку 12-річної школи, визначення параметрів та системо утворювальних характеристик інноваційних шкіл, що сприятиме якісній експертизі рівня інноваційної культури загальноосвітніх навчальних закладів».
Село для багатьох поколінь українців є родовідним корінням і основою пізнання життя, колискою глибокої народної моральності. А сільська школа – це невичерпна скарбниця нашої духовності, культури й менталітету української народу. Тому пріоритетом у роботі Олишівської школи є розуміння й усвідомлення того, що кожна дитина в селі – повноправний маленький громадянин незалежної України, який повинен мати реальну можливість здобути повноцінну освіту. В навчальному закладі створене таке середовище, у якому формується творча особистість.
Здійснюється поступовий перехід від школи, що навчає, до школи, яка керує знаннями і вчить кожного стати менеджером свого майбутнього.
ІІ. Освітня модель навчального закладу
Нормативно-правовою базою діяльності школи є Конституція України, закон України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Державна національна програма «Освіта. Україна ХХІ століття», Статут, Положення про загальноосвітній навчальний заклад, інші нормативно-правові документи.
Як інноваційний загальноосвітній навчальний заклад Олишівська ЗОШ І-ІІІ ступенів має такі характеристики:
− конкурентноспроможність завдяки створенню якісної матеріально-технічної та інформаційно-комунікаційної бази;
− психологічна комфортність для всіх учасників навчально-виховного процесу внаслідок здійснення політики стимулювання, рефлексії, раціоналізації праці і відсутності перевантаження праці учнів і вчителів;
− інформаційна насиченість внаслідок активного застосування учасниками навчально-виховного процесу різноманітних комп’ютерних й інноваційних технологій і систем;
− інноваційна технологічність внаслідок експериментування, апробації і системного запровадження інноваційних форм, методів і засобів навчання, виховання й управління;
− орієнтованість на особистість внаслідок виявлення і подальшого розвитку особистісних якостей учасників навчально-виховного
процесу та їх інтересів, у т.ч. профільних.
ІІІ. Мета й основні завдання
Школа є однією з найважливіших ланок системи безперервної освіти, яка носить високий загальнокультурний, освітній та гуманітарний рівень підготовки молоді, формування інтелектуальної, високоморальної, фізично розвинутої особистості, виробляє у своїх вихованців стійке бажання вчитися, поповнювати і поглиблювати знання.
Головною метою є виховання дітей, як активних та відповідальних громадян своєї держави, передача молодшому поколінню духовної культури народу, його національної гідності, підвищення якості надання освітніх послуг.
Досягнення даної мети можливе за умов реалізації таких основних завдань:
− у навчанні - створення умов для здобуття загальної середньої освіти на рівні державних стандартів; оновлення змісту освіти; апробації нових педагогічних технологій, методів і форм навчання та виховання; пошук і відбір змісту навчання для творчо обдарованих і здібних дітей;
− у вихованні – створення умов для формування морально і фізично здорового покоління з почуттям власної гідності; формування в них громадянської позиції, готовності до трудової діяльності, відповідальності за свої дії.
Реалізація основних завдань, які ставить перед собою школа, ґрунтується на органічному поєднанні принципів єдності, варіативності, демократичності, національної спрямованості, загальнолюдських цінностей, гуманізму, інформаційності й інноваційності, персоніфікації особистості.
Принципи діяльності Олишівської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Пріоритетні принципи Реалізація пріоритетних принципів у змісті:
Навчальної діяльності вчителів Виховної діяльності вчителів Розвивальної діяльності вчителів Управління закладом освіти
Єдності Поєднання основ науки з практикою Дотримання слів і справ у виховній роботі Спрямування заходів позакласної і позаурочної діяльності на досягнення конкретних цілей Дотримання єдиних вимог до учнів з боку інших учасників навчально-виховного процесу
Варіативності Застосування інтегрованих
дисциплін Різноманітність форм позаурочної і позакласної роботи Створення умов для реалізації різноманітних освітніх запитів учнів Прийняття гнучких управлінських рішень, які підлягають обговоренню
Демократичності Наявність вибору варіативних курсів і спецкурсів Створення умов для лідерства учнів у різних творчих групах, формуваннях Створення умов для участі учнів у різноманітних конкурсах, виставках тощо Залучення органів громадського (батьківського, учительського, учнівського) самоврядування до управління
Національної спрямованості, загальнолюдських цінностей, гуманізму Наповнення змісту навчання відповідними прикладами Різноманітність виховних заходів (масових, колективних, проектних. індивідуальних) Забезпечення умов щодо розкриття національних і патріотичних якостей учнів Врахування основ національної культури і ментальності у прийнятті управлінських рішень
Інформативності й інноваційності Застосування інформаційних й інноваційних форм, методів, засобів навчання Доступність до різних засобів діяльності - ІКТ, Інтернет, масової інформації тощо Залучення додаткових інвесторів для підтримки інноваційної ініціативи учнів Застосування основ менеджменту, маркетингу, консалтингу й інших сучасних теорій управління
Персоніфікації особистості Наявність індивідуально-орієнтованих і профільних курсів і спецкурсів Створення умов для реалізації особистісних потреб учнів Наявність матеріально-технічної бази, що забезпечує персональний розвиток кожної особистості Особиста відповідальність суб’єктів управлінської діяльності на різних рівнях управління школою
Принцип єдності передбачає досягнення спільної мети і завдань кожного із ступенів навчання – початкового, базового, профільного навчання, наступність і взаємозв’язок між ними; забезпечує рівень загальноосвітньої підготовки учнів як невід’ємної частини системи їх безперервної освіти; забезпечується об’єднанням уроку та самопідготовки учнів в єдиний процес за цілями і завданнями навчання, виховання і розвитку, умовами і керівництвом навчальним процесом, формами його організації.
Принцип варіативності передбачає визнання правомірності різних шляхів реалізації єдиної мети і завдань шкільної освіти на основі застосування різних педагогічних систем і педагогічних технологій.
Принцип демократичності характеризується активністю виборних органів самоврядування, їх відкритістю, участю учнів, їхніх батьків, членів педагогічного колективу і представників громадськості у розробці та реалізації стратегії і змісту діяльності, відповідальністю навчального закладу за якість освітніх послуг.
Діяльність школи ґрунтується на засадах органічного поєднання національного і загальнолюдського. Домінантою виховного процесу є виховання в учнів патріотизму з новим змістовим наповнення, а саме:
− почуттям любові до рідного краю, свого народу, держави;
− відкритістю до сприйняття різноманітних культур;
− формування гуманістичних відносин, свободу слова і справедливість, толерантність і культуру спілкування, збереження природи тощо.
Гуманістичні цінності освіти у закладі освіти зумовлюють змінити:
− авторитарно-дисциплінарну модель організації навчального процесу на особистісно орієнтовану;
− модель виховання особистості через колектив – на модель індивідуального розвитку особистісних якостей і можливостей.
Сутнісними ознаками цих змін є навчання і виховання особистості учня на засадах індивідуалізації, створення умов для його саморозвитку і самонавчання, осмислення визначення своїх можливостей і життєвих цілей, перехід на проектну діяльність, яка є більш прозорою і зрозумілою, має чітку мету і кінцеві результати, чіткі терміни виконання і ступінь відповідальності.
Принцип інформативності реалізується через необхідність пізнання, сприйняття та поширення актуальної педагогічної інформації; створення внутрішньої системи професійного зростання вчителів і керівників.
Принципи гнучкості і динамізму відтворюють у своїй сутності суспільно-політичні зміни і вимоги, потребуючи надання характеру постійного розвитку, набуття здатності до оцінювання умов і обставин, що діють у поточний період, прогнозування динаміки і обрання шляхів адаптації до них.
Принцип інноваційності реалізується через підтримку творчої ініціативи, співпрацю з творчими членами педагогічного, співуправління інноваційними проектами, самоорганізацію вчителів і учнів в питаннях експерименту і впровадження педагогічних інновацій.
Принцип персоніфікації особистості реалізується шляхом створення комфортних умов для професійного й особистісного розвитку безпосередніх учасників навчально-виховного процесу та потребує відкритості, прозорості і доступності управлінських дій.
ІV. Структура навчального закладу
Результати наукових досліджень і передового педагогічного досвіду дозволяють стверджувати, що формула сучасної якісної загальної середньої освіти має такий загальний вигляд: від виявлення й постійного відстеження рівня розвитку природних обдарувань дитини через застосування освітніх технологій індивідуалізації навчально-виховного процесу до створення механізмів досягнення учнем високих результатів в одній або кількох сферах навчальної, мистецької, спортивної, технологічної діяльності, широкої його соціалізації й зміцнення здоров’я.
Тому профільне навчання в школі є вимогою часу, адже це один з найважливіших компонентів модернізації загальної середньої освіти. Але створити умови для підготовки освіченої особистості , здатної визначитися у своїх уподобаннях, цілеспрямовано йти до обраної професії, здобувати знання з певних предметів у сільській школі важко.
Олишівська ЗОШ І-ІІІ ступенів обрала біотехнологічний напрям природничо-математичного профілю. Крім поглибленого вивчення біології, учні мають можливість додатково вивчати математику, історію України, українську мову.
Отже, Олишівська ЗОШ І-ІІІ ступенів має початкову, основну і старшу школу.
Школа I ступеня (початкова) – перший структурний підрозділ навчального закладу, є чотирирічною (1-4 класи). До неї вступають діти, яким до 1 вересня виповнилося не менш як 6 років і які за результатами медичного й психологічного обстеження не мають протипоказань для систематичного шкільного навчання, а також діти семирічного віку, які з об’єктивних причин не почали навчання в школі.
Пріоритетами в початкових класах є виховні, загальнонавчальні і розвивальні функції. У молодших школярів формується розгорнута навчальна діяльність (уміння вчитися) шляхом оволодіння організаційними, логікомовленнєвими, пізнавальними і контрольнооцінювальними уміннями і навичками, набуття особистого досвіду культури поведінки в соціальному і природному оточенні, співпраці в різних видах діяльності. Освітніми результатами цього ступеня навчального закладу є повноцінні мовленнєві, читацькі, обчислювальні уміння й навички, узагальнені знання про рідний край, реальний світ у його зв’язках і залежностях, національна самосвідомість та екологічна культура. У молодших школярів достатньо розвинені мислення, уява, пам’ять, сенсорні уміння, здатність до творчого самовираження, особистісно цілісного ставлення до праці, мистецтва, здоров’я, уміння виконувати нескладні творчі завдання.
З 2009-2010 навчального року в початковій школі розпочато активне впровадження курсів за вибором (риторика, зарубіжна література, права дитини, основи геометрії) та елементів театральної педагогіки, адже театралізація навчального процесу в молодших класах - продуктивний інноваційний метод, оскільки ненав’язливо готує психіку дитини до ситуацій, у яких перебуває людина в суспільстві.
Основна школа (5-9 класи) дає базову загальну середню освіту, що є фундаментом загальноосвітньої підготовки всіх школярів, формує у них готовність до вибору і реалізації форми подальшого одержання освіти і профілю навчання. В 5-7 класах учні відвідують короткотривалі курси з математики, природознавства, української мови, історії України, англійської мови. Основна школа в своєму складі містить 8-9 класи з поглибленим вивченням української мови та допрофільним вивченням біології, математики, інформатики. На цьому етапі завершується формування цілісної культури світу, оволодіння способами пізнавальної і комунікативної діяльності, вміння одержувати з різних джерел інформацію, переробляти і застосовувати знання. Завершуючи школу II ступеню, учні мають сформовані загальнонавчальні уміння і навички, володіють навчальним матеріалом на рівні, достатньому для подальшого навчання.
Старша школа 10-11(12) клас функціонує як профільна та передбачає обов’язкове засвоєння рівня загальної середньої освіти, стійке зацікавлення обраним профілем навчання, ерудицію та кругозір відповідно до вікових особливостей. Профільність навчання визначається з урахуванням освітніх потреб учнів, кадрових можливостей і матеріальної бази школи, перспектив здобуття подальшої освіти випускниками школи. Для забезпечення всіх освітніх запитів учнів, 10-11(12) класи діляться на групи для додаткового вивчення математики, історії України, української мови. Також учні мають можливість відвідувати факультативні курси з хімії, англійської мови, фізики.
V. Зміст освіти
Змістовна складова структури Олишівської ЗОШ І-ІІІ ступенів характеризується трьома модулями:
− навчальним, який має інваріантну і варіативну компоненти;
− здоров’язберігаючим, який має оздоровчий і рефлексивний цикли;
− розвивальним, який має безліч розвивальних програм і проектів.
Зокрема, навчальний модуль структури школи представлений інваріантним та варіативним навчальними планами.
Інваріантний навчальний план передбачено Державним Стандартом загальної середньої освіти. Варіативний навчальний план забезпечується введенням додаткових годин на вивчення окремих предметів, факультативів та курсів за вибором біотехнологічного спрямування.
Здоров’язберігаючий модуль структури представлений блоком оздоровчих навчально-виховних (розваги на свіжому повітрі, прогулянки на перерві, спортивні хвилинки, спортивні секції тощо) та рефлексивних заходів (психологічні тренінги, індивідуальні і групові консультації психолога і педагогів, корекційні заняття з психологом тощо).
Розвивальний модуль забезпечується через реалізацію проектної діяльності, а саме роботу над проектами: «Формуємо творчого вчителя», «Сучасні педагогічні технології успішного навчання», «Розвиток обдарованості», «Допрофільне і профільне навчання», «Профорієнтація», «Виховуємо громадянина».
Будь-який проект (навчальний, виховний чи управлінський) на відміну від програми чи плану, які розробляються учнями чи педагогічними працівниками, є передбачуваним, підлягає моніторингу за чіткими, наперед заданими критеріями. При проектуванні завжди зрозуміла роль кожного учасника проекту, кінцеві результати і їх результативність. Проект може бути виконаним або не виконаним, проміжного стану при проектуванні не існує.
Входження в проектну діяльність усіх учасників навчально-виховного процесу сприяє підвищенню рівня їх відповідальності за виконання своїх обов’язків, зокрема:
− учнів – щодо якісного навчання і розвитку;
− батьків учнів – щодо відповідальності за рівень вихованості своїх дітей;
− учителів - щодо якісного виконання педагогічної діяльності, яка включає навчальну, виховну, організаційно-методичну, громадсько-педагогічну діяльність і діяльність із саморозвитку і самоосвіти;
− керівників школи – щодо розвитку демократичних стосунків у закладі освіти, які обумовлені вибором, відкритістю.
VІ. Навчально-виховний процес
У школі є всі види навчальних, виховних і розвивальних структур, які можуть професійно забезпечити розвиток талантів дітей: академічного, соціального, художнього, технічного, спортивного.
Мета розвитку освіти – формування доступної та якісної освітньої системи, що відповідає вимогам суспільства, яке динамічно розвивається, запитам особистості, потребам держави й регіону. Досягнення мети передбачає вирішення першочергових завдань:
• модернізація освіти на основі державно-громадської взаємодії з урахуванням сучасних тенденцій розвитку галузі та потреб жителів регіону;
• створення належних умов для функціонування освітньої системи, яка забезпечує розвиток, виховання і навчання дитини, ґрунтується на єднанні сімейного та суспільного виховання;
• здійснення комплексної інформатизації освіти через створення інформаційно-навчального середовища;
• сприяння гуманізації відносин в освітньому закладі та сім'ї;
• створення комплексу умов рівного доступу до якісної освіти.
VІІ. Школа і національна культура
Головною метою національного виховання є формування свідомого громадянина - патріота Української держави, активного провідника національної ідеї, активної громадянської позиції, високих моральних якостей та духовних запитів.
Завданнями національного виховання є:
- формування національної свідомості, гідності громадянина, виховання поваги й любові до рідної землі й українських традицій;
- вироблення чіткої громадянської позиції;
- формування у суспільній свідомості переваг здорового способу життя, культу соціально активної, фізично здорової та духовно багатої особистості;
- створення необхідних умов для ефективного розвитку учнівського самоврядування, виявлення його потенційних лідерів та організаторів;
- забезпечення високого рівня вихованості учнів, сприяння розвитку індивідуальних здібностей, таланту та самореалізації;
Національно-виховна діяльність проводиться за такими напрямами:
1. Національно-патріотичне виховання:
- формування національної свідомості і відповідальності за долю України;
- культивування кращих рис української ментальності (працелюбності, індивідуальної свободи, глибокого зв'язку з природою та ін.);
- виховання бережливого ставлення до національного багатства країни, мови, культури, традицій.
2. Інтелектуально-духовне виховання:
- розвиток пізнавального інтересу, творчої активності, мислення;
- виховання потреби самостійно здобувати знання та готовності до застосування знань, умінь у практичній діяльності;
- реалізація особистісного життєвого вибору та побудова професійної кар'єри на основі здібностей і знань, умінь і навичок;
- виховання здатності формувати та відстоювати власну позицію;
- формування особистісного світогляду як проекції узагальненого світосприймання.
3. Громадянсько-правове виховання:
- прищеплення поваги до прав і свобод людини та громадянина;
- виховання поваги до Конституції, законів України, державних символів України;
- виховання громадянського обов'язку перед Україною, суспільством;
- формування політичної та правової культури особистості.
4. Моральне виховання:
- формування почуття власної гідності, честі, свободи, рівності, працелюбності, самодисципліни;
- формування моральної культури особистості, засвоєння моральних норм, принципів, категорій, ідеалів суспільства на рівні власних переконань;
- становлення етики міжетнічних відносин та культури міжнаціональних стосунків.
5. Екологічне виховання:
- формування основ глобального екологічних мислення та культури;
- оволодіння знаннями та практичними вміннями раціонального природокористування;
- виховання почуття відповідальності за природу як національне багатство;
- виховання готовності до активної екологічної та природоохоронної діяльності.
6. Естетичне виховання:
- розвиток естетичних потреб і почуттів, художніх здібностей і творчої діяльності;
- формування естетичних поглядів, смаків, які ґрунтуються на українських народних традиціях та кращих надбаннях світової культури;
- вироблення умінь примножувати культурно-мистецькі надбання народу, відчувати і відтворювати прекрасне у повсякденному житті.
7. Трудове виховання:
- формування особистості, яка свідомо та творчо ставиться до праці в умовах ринкової економіки;
- формування почуття господаря та господарської відповідальності;
- розвиток умінь самостійно та ефективно працювати.
8. Фізичне виховання та утвердження здорового способу життя:
- виховання відповідального ставлення до власного здоров'я, здорового способу життя;
- формування знань і навичок фізичної культури в житті людини;
- забезпечення повноцінного фізичного розвитку студентів;
- фізичне, духовне та психічне загартування;
- формування потреби у безпечній поведінці, протидії та запобіганні негативним звичкам, профілактика захворювань;
- створення умов для активного відпочинку.
VІІІ. Підвищення професійної майстерності вчителів
Важливе завдання вчителя в школі ХХІ століття – допомогти дитині в розпізнанні (діагностуванні) і розвитку її здібностей, пріоритетних інтересів. Тоді в життя дитини органічно ввіллється компонент навчання. Тоді діти самі шукатимуть знань, навіть якщо вчителя не буде в класі.
Реалізація поставлених завдань потребує формування нового типу педагога, в якому поєднуються високий професіоналізм, інтелігентність, креативність, толерантність, соціальна зрілість, творча активність і постійна здатність до самовдосконалення, особистісного і професійного розвитку. Реалізуючи гуманітарну природу своєї професії, вчитель як вихователь і організатор навчального процесу не обмежується оцінкою навченості учнів, а стимулює їхні особисті досягнення.
З огляду на нову ситуацію в освітньому просторі України педагог повинен уміти працювати в умовах вибору педагогічної позиції, технології, підручників, змісту, форм навчання тощо.
Отже, напрямок професійної переорієнтації вчителя – від просвітництва до здійснення життєтворчої та культуротворчої місії, від маніпулятивної, авторитарної педагогіки до педагогіки особистісно зорієнтованої, педагогіки співробітництва.
Основними проблемами з якими зустрічається вчитель сьогодні є:
− постійне ускладнення змісту освіти, гарантування високого рівня освітніх стандартів;
− самостійна постановка і вирішення творчих і дослідницьких завдань;
− ускладнення проблем виховання;
− безперервне оволодіння прогресивними технологіями навчання і виховання;
− розв’язання складних професійно-педагогічних проблем;
− робота в єдиному інформаційному середовищі.
Виходячи з цього, основними завданнями методичної роботи школи є:
• організація безперервного удосконалення фахової майстерності та підвищення професійної компетентності педагогічних кадрів, підготовка їх до атестації;
• проведення методичних заходів, спрямованих на розвиток творчих можливостей педагогів, вивчення, узагальнення і поширення перспективного педагогічного досвіду;
• інформаційне забезпечення педагогічних працівників з проблем освіти, педагогіки, психології, перспективного педагогічного досвіду;
• організація з обдарованими дітьми через діяльність учнівських наукових товариств, підготовк і проведення олімпіад з базових дисциплін;
• формування в учителів школи готовності до впровадження сучасних нових педагогічних технологій;
• апробація новітніх технологій та пристосування їх до умов сільської школи.
Усе це може здійснити лише вчитель з високою професійною компетентністю, розвиненими творчими, дослідницькими здібностями, високим рівнем інтелігентності, духовно-морального потенціалу, конкурентноздатності, ерудованості, здібностей до безперервної освіти. Він повинен вміти добирати види діяльності, підпорядковані визначеним завдан¬ням; планувати систему діяльності учнів та індивіду¬альну роботу з метою розвитку їх здібностей, творчих сил і дарувань; відбирати зміст, обирати форми, методи і засо¬би педагогічного процесу в їх оптимальному поєднанні; плану¬вати систему прийомів стимулювання активності учнів; плану¬вати способи створення особистісно-розвивального середови¬ща.
Оцінювання праці вчителя організовується так, щоб сприяти його розвитку і саморозвитку. В школі впроваджується системний підхід до атестації педагогів, як основної форми виявлення рівня їх кваліфікації. Атестація передбачає вивчення організаторської, інформаційно-пояснювальної, комунікативно-стимуляційної, аналітико-оцінної, дослідно-творчої функцій вчителя.
Організаторська функція педагога потребує умінь залучати учнів до різних видів діяльності й організовува¬ти колектив. Для цього учителю, необ¬хідно вміти розвивати в учнів стійкий інтерес до навчання, праці та інших видів діяльності, формувати потребу в знаннях, озброювати основами наукової організації навчаль¬ної праці; організовувати соціально-орієнтовані етичні, трудо¬ві, естетичні, екологічні, спортивні та інші виховні справи; роз¬вивати в учнів ініціативу планувати спільну роботу, вміти роз¬поділяти доручення, проводити інструктаж, координування спільної діяльності; створювати спеціальні ситуації для здійс¬нення вихованцями моральних вчинків.
Інформаційно-пояснювальна функція діяльності вчителя спричинена базуванням навчання і виховання на інформацій¬них процесах. Оволодіння знаннями, світоглядними і мораль¬но-етичними ідеями є найважливішою умовою розвитку і фор¬мування особистості учня. Учитель у цьому випадку виступає не лише організатором педагогічного процесу, а й джерелом наукової, світоглядної і морально-етичної інформації. Тому велике значення у професійній підготовці вчителя має глибоке знання предмета, який він викладає. Від того, як сам учитель володіє навчальним матеріалом, залежить якість його пояснення, глибина змісту, логіка викладу, наповненість яскравими деталями і фактами. Ерудований учитель знає найновіші наукові ідеї і вміє доступ¬но донести їх до учнів.
Комунікативно-стимуляційна функція педагогічної діяльно¬сті пов'язана з великим впливом, що його здійснює на учнів особистість учителя, його моральна культура, вмін¬ня встановлювати і підтримувати доброзичливі відносини з учнями, власним прикладом пробуджувати їх до активної нав¬чально-пізнавальної, трудової та інших видів діяльності. Ця функція включає прояв любові до дітей, теплоту і турботу про них, що в поєднанні характеризує стиль гуманних взаємовідно¬син. Функція досить гостро ставить проблему професійного росту вчителя, його сумлінної роботи над підвищенням свого наукового рівня і набуттям рівня моральної досконалості.
Аналітико-оцінна функція діяльності вчителя пов'язана з необхідністю аналізувати результат навчально-виховного про¬цесу, виявляти в ньому позитивні сторони і недоліки, порівню¬вати досягнуті результати з поставленими цілями і завданнями, оцінювати ці результати, вносити необхідні корективи в педа¬гогічний процес, вести пошуки шляхів його вдосконалення, ширше використовувати передовий педагогічний досвід.
Дослідно-творча функція педагогічної діяльності має два рі¬вні. Суть першого полягає в творчому застосуванні відомих педагогічних і методичних ідей у конкретних умовах навчання і виховання. Другий рівень пов'язаний з осмисленням і твор¬чим розвитком того нового, що виходить за межі відомої теорії, певною мірою збагачуючи її.
Як результат системного підходу до формування професіоналізму вчителя – зростання фахового рівня педагогів школи.
ІХ. Управління навчальним закладом
Безпосереднє управління школою здійснює директор зі своїми заступниками та органи громадського самоврядування.
В школі функціонують різноманітні громадські формування, а саме загальношкільні, учительські, учнівські, батьківські. Школа при цьому виступає осередком громади, де враховуються всі освітні запити і потреби учасників навчально-виховного процесу (учнів, батьків, учителів, допоміжного персоналу, керівників).
Громадсько-державні формування в діяльності
Олишівської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Загальношкільні Учительські Учнівські Батьківські
Загальні збори трудового колективу Педагогічна рада Шкільний парламент Загальношкільні батьківські збори
Піклувальна рада Рада керівників методичних об’єднань Рада учнівського самоврядування Класні батьківські збори
Рада школи Рада керівників творчих груп учителів Батьківська рада
Рада школи на чолі з директором – це постійно діючий у період між загальними зборами орган громадського самоврядування.
Рада школи:
− організовує виконання рішень загальних зборів;
− спільно з адміністрацією розглядає і затверджує план роботи закладу освіти та здійснює контроль за його виконанням;
− затверджує режим роботи школи;
− сприяє формуванню мережі класів, обґрунтовуючи її доцільність в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування;
− разом з педагогічною радою визначає доцільність вибору навчальних предметів варіативної частини навчальних планів;
− заслуховує звіт голови ради, інформацію директора та його заступників з питань навчально-виховної та фінансово-господарської діяльності;
− бере участь у засіданнях атестаційної комісії з метою обговорення питань про присвоєння кваліфікаційних категорій вчителям;
− виносить на розгляд педагогічної ради пропозиції щодо поліпшення організації позакласної та позашкільної роботи з учнями;
− сприяє поповненню бібліотечного фонду та передплаті періодичних видань;
− організує громадський контроль за учнів;
− вносить пропозиції щодо морального і матеріального заохочення учасників навчально-виховного процесу.
Піклувальна рада створена у відповідності до нормативної бази освіти і регламентується Постановою КМУ «Про затвердження зразкового положення про піклувальну раду загальноосвітнього закладу» від 10 грудня 1999 р №1379. Вона є формою самоврядування навчального закладу, основною метою якої є сприяння рішенню важливих завдань в галузі освіти, забезпечення фізичного й духовного здоров’я дитини й умов для її повноцінного росту, створення необхідних матеріально-технічних і фінансових умов для практичного здійснення програм розвитку закладу освіти.
До її складу входять педагогічні працівники, керівники, батьки, члени громадських організацій, інші особи, зацікавлені в удосконаленні й розвитку навчального закладу. Голова піклувальної ради обирається з числа її членів, які не втручаються у навчально-виховний процес без згоди директора школи.
Педагогічна рада - це колегіальний орган управління школою, повноваження якого визначається Положенням про загальноосвітній навчальний заклад. Основні її завдання полягають в:
− об’єднанні зусиль учителів і керівників у розв’язанні проблем навально-виховного процесу, підвищенні якості навчання та виховання учнів;
− визначенні цілей і перспектив діяльності педагогічного колективу;
− сприянні адміністрації у впровадженні в роботу вчителів досягнень психолого-педагогічної науки, інновацій та передового досвіду навчання і виховання учнів.
Загальні збори трудового колективу – збори, в яких беруть участь усі працівники школи.
Загальношкільні батьківські збори – важливий компонент системи освіти, який створено з метою посилення ролі батьків в управлінні навчально-виховним процесом; це колегіальний орган, до складу якого входять представники батьківської громадськості класів.
Вони проводяться з метою співпраці батьків зі школою, їх метою є:
− всебічне зміцнення зв’язку між сім’єю та школою для встановлення єдності виховного впливу на учнів; залучення батьківської громадськості до активної участі в житті школи, до організації позашкільного життя;
− допомога школі у здобутті учнями повної середньої освіти;
− участь в організації широкої педагогічної пропаганди серед батьків і населення;
− допомога у зміцненні фінансової, господарчої та навчально-матеріальної бази школи.
Батьківські збори класів – вищий орган самоврядування батьків у класі, який скликається не рідше чотирьох разів на рік. Вони визначають основні напрями діяльності батьків у класі, форми взаємодії з учителями, органами учнівського самоврядування; розглядають питання, пов’язані з реалізацією рішень органів самоврядування; розв’язують питання участі батьків в управлінні життям класу, обговорюють проекти шкільної документації та висловлюють щодо них свою думку; заслуховують звіти та інформацію про роботу класного батьківського комітету, його комісій, дають їм оцінку; обговорюють пропозиції батьків щодо вдосконалення навчального і виховного процесів у класі; розглядають питання організації педагогічного всеобучу батьків; затверджують порядок надання матеріальної та фінансової допомоги сім’ям, які її потребують, приймають рішення про створення фінансового фонду для оплати додаткових освітніх послуг педагогів; приймають заходи щодо стимулювання громадської роботи батьків у школі.
Батьківський комітет є добровільним громадським формуванням, створеним на основі єдності інтересів батьків щодо реалізації прав і обов’язків своїх дітей під час їх навчання у школі. Він створюється з метою захисту інтересів учнів в органах громадського самоврядування школи, у відповідних державних, судових органах, а також надання допомоги педагогічному колективу в реалізації завдань загальної середньої освіти, спільної роботи з педагогічним колективом з розвитку в учнів активної життєвої позиції, творчих здібностей та ініціативи, досягнення обов’язкового рівня базової підготовки.
Основною метою батьківського комітету класу є створення умов для формування колективу учнів і сприятливого розвитку в ньому кожного члена. Він є виконавчим органом батьківських зборів окремого класу. Його основні напрями діяльності полягають у створенні банку даних батьківських ресурсів, організації спільних справ батьків і дітей, розповсюдженні передового досвіду сімейного й родинного виховання.
Шкільний Парламент – самостійне, добровільне, демократичне об’єднання учнів школи. Члени учнівського Парламенту підтримують дружні взаємини та співпрацюють із педагогами, батьками, різними громадськими об’єднаннями на принципах взаємоповаги, толерантності та незалежності. Роботу шкільного парламенту контролює педагогічна рада.
Мета й завдання шкільного Парламенту:
• різнобічно розвиватися, самовдосконалюватися, самореалізуватися на благо учнів, школи, родини;
• забезпечувати й захищати права та інтереси учнів на основі виконання правил і законів школи;
• виховувати почуття відповідальності, свідоме ставлення до участі у розв’язанні важливих проблем шкільного життя, опановувати науку управління;
• контролювати створення належних умов для навчання та дозвілля учнів;
• вносити пропозиції з питань навчання та виховання на розгляд ради школи, педагогічної ради.
Керівництво функціонуванням і розвитком системи освіти здійснює обласне, районне управління освіти і науки.
Управління здійснюється за принципами:
• адаптивність управління;
• прогностичність;
• орієнтація на розвиток, інноваційність, творчість;
• демократичністьуправління;
• особистісно орієнтована спрямованість, індивідуальний підхід;
• гнучкість, мобільність.
Х. Очікувані результати
Основними результатами розвитку школи мають стати системні позитивні зміни її якості, зокрема::
• створення дієвої системи співробітництва освітян з іншими соціальними сферами, громадськістю;
• створення умов функціонування та розвитку освітнього середовища з урахуванням соціально-економічного, культурного потенціалу і потреб у постійно зростаючій якості освіти;
• забезпечення рівного доступу всіх громадян до якісної освіти;
• підвищення якості психолого-педагогічного супроводу фізичного, психічного та духовного здоров'я дітей;
• створення єдиної виховної системи на засадах цінностей українського народу;
• забезпечення зростання якості освіти усіх рівнів та її комплексної інформатизації;
• підвищення рівня державно-громадської взаємодії в управлінні освітою, забезпечення відкритості функціонування та розвитку системи;
• впровадження проектних моделей управління;
• організаційне та функціональне оновлення діяльності методичної служби школи;
• реальне забезпечення відкритості та доступності освітньої галузі перед громадськістю.
Література
1. Закон України «Про загальну середню освіту» // Законодавчі акти України з питань освіти. – К.: Парламентське вид-во, 2004.
2. Концепція Державної цільової соціальної програми «Школи майбутнього на 2007-2010 роки», схвалена Розпорядженням КМУ від 13 квітня 2007 року № 160-р.
3. Віктор Громовий. Біла книга національної освіти «Сили змін та вектори руху до нової освіти України». – г-та «Директор школи», №43-44, листопад 2009 р. – К: вид-во «Шкільний світ».
4. Інновації – у життя. – г-та «Завуч», №35, грудень 2009 р. – К: вид-во «Шкільний світ», с. 6-7.
5. Сергій Подмазін. Школа майбутнього – Школа життєвого успіху. – г-та «Директор школи», №38, жовтень 2009 р. – К: вид-во «Шкільний світ».
6. Антоніна Черничко. Школа – соціокультурний центр села. – г-та «Директор школи», №48, грудень 2009 р. – К: вид-во «Шкільний світ», с. 23-26.
7. Оксана Мельник. Основні орієнтири розвитку школи. – ж-л «Школа», №2, лютий 2006 р. – К: вид-во «Шкільний світ», с. 30-53.
8. Інтернет-сайти: http://bcschool12.at.ua
http://ua.textreferat.com
http://school-3.com.ua
http://liceum-smila.com.ua
http://www.guon.kiev.ua
http://gymnasium.agi.net.ua
http://school140.edu.kh.ua
http://osvita.ua
